Казали, будем жити всі при правді і в багатстві,
Як тільки перестанем порпатись в комуністичному б...стві
Пророчили, все буде вам як в заграниці:
Кожному мужчині – по машині,
Кожній жінці – в тиждень по спідниці.
Обіцяли правду, демократію і волю,
А все що ми дістали – то обнажонную Наташу Королёву.
Гарні цицьки, нема чо ся кривити,
Та тільки що Твоя дочка буде робити
Як на такий образ стане ся молити?
Зоя Космодем’янська теж гарні цицьки мала,
Та не з тої причини їх виставляла.
Були колись “Аргументы и Факты” –
Брежневського застою суворі критиканти
А тепер то бульварний папірець
Годний до виходку, для природнього процесу під кінець.
Хай там нам, голодним, розказувати будуть
Мультидоларові сплєтні
Про заграничні і доморощені Голівуди.
Був “Огонёк” – невтомний захисник дисидентів,
Сьогодні так собі: ні тенди, ні сєнди;
Ніяк не може опреділитись...
А за той час, на багате життя Вінокура
Мусово всім громадянам слюні пустити.
Коли забулися чого нові покоління навчати,
Будем в іноземців зразок і ширпотреб позичати;
Коли газети такі безпринципні,
То й подають на багатьох сторінках рецепти.
А ще, красуня незміренна й неописанна,
Стоїть перед дзеркалом, в чём мать родила, Руслана Писанка –
Як дороге м’ясо в магазині,
То хоч налижимся на те, що на вітрині.
Понаставляли мерів, губернаторів і президентиків
В Дубровичі, Калинівку та Стяпанкіно,
Та справжніми володарями думки в нас, гвинтиків,
Є Ізя і Мойша в Останкіно.
“Хочешь быть миллионером?”
-- Певні же так! За їхнім примером
Подивись передачу і вже сьогодні
л е г о н е ч к о т а к
Витягай себе і сім’ю із фінансової безодні.
Завзято відходи Західних шоу згрібають
І специфічно для нас їх переробляють;
На телеглядацькі ринки Тамбова і Коломиї
Невтомно зливають Американські помиї.
Як колись наша Таня питала:
“Вони нас що -- відгодовують?”
А хлопці їй, регочучи:
“Молодець, вгадала!”
Показують нам реаліті-шоу
Як при укр-капіталізмі буде жити кльово:
Як кожний з нас зможе набравшись грошей і наснаги
Впевнено крокувати вулицями Парижа і Праги.
Тільки про те не нагадують заморські і свої Іроди,
Що при живих батьках наші діти виростають сироти:
Тато в Греції, а мама в Португалії –
Ото не телевізійні, а справжнього сьогодення реалії.
Чи ми вже зовсім глузд втратили?
Ірина Алфёрова – освічена, жінка і мати,
Наших дитячих мрій красуня – Констанція
Щоби таку собі вибирала прострацію?
Коли співав у відчаї Боярський,
На обличчя дивлячись невинне, ніжне й повне ласки
“И что мне от любви осталось ныне? Только имя...”
Він нас малих вчив про чисту любов, а не про розмір вим’я.
Як заводив д’Артаньян: “Констанция! Констанция!”
Чи могла наша дитяча уява побачити,
Щоби він виносив кохану голою для подиву
Й милування всьому мушкетерському народові?
Ірина Аллєгрова – теж, ходяче аллєгро
На наше післяперестроєчне пекло;
Про неї вже нема що казати...
“Не молись на образа – ты ответишь за базар”
Як від такої музи чогось виховного чи культурного чекати?
Може прийде цьому демократичному дурдому кінець,
І увірветься народові терпець,
Коли розвішає плакатами по містах і селах свої увядшие прелесті,
Всім безробітним, заробітчанам і шахтарям повідвішавши челюсті,
Готовим почути справжньої правди слово,
Обнажонная Алла Пугачова.
Велюрові, розові, абрикосові, помаранчеві...
Які там нам ще Збігнєв* поприсобачує?
Як знайдеться Лідер, який пошле на Гулаг
Бізнесменів і політиків, що грабують людей в пух і прах
І розпродують Країну до беспредєлу –
Тільки тоді я в Революцію повєрю.
8 січня 2005 року
Значення окремих слів:
25 січня 2005 року
Святкували дожинки на Майдані
І плоди помаранчевих всходів коронували,
Наїхало автовусами народу звідусіль чимало,
Злетілася зграя заморських гостей на таку забаву.
Привезли нам Саакашвілі-магната
Він освічений не просто, а по-Гарвардськи,
Як Грузію зарубіжним куркулям розпродавати,
Має більше нюху на гроші і краще дресирований, ніж Шеварднадзе,
Тому й списали пристарілого угодника й недоумеванця.
Виставили, в задницю попихаючи гострими списами,
Дурника, що за п’яними виходками може позмагатися лише з Єльциним,
На підтримку новому українському президенту
Героя з фальшивих повстань патентом,
Прислужника ЦРУ, Леха Валенсу,
Якого поляки вже давно
запхали непотрібною статуеткою в самий задній куток креденсу.
Гданські робітники, що їх вів він до бунту двадцять п’ять років тому,
Тепер в більшості сидять на печі в себе вдома.
До революцій і їх лідерів не такі, як колись, привітні,
Бо кукають на своїй пограбованій землі безробітні.
Як описував англійський журналіст вдало*:
Хоч дала “Солідарності” для забастовок Америка грошей чимало,
Мають тепер повно часу, щоби загаряти,
І про свою роль в світовій історії мозгувати.
Щоб підігріти почуття оранжевої істерики
Привезли поважного громадянина Сполучених Штатів Америки
Члена Бушової Республіканської партії, тої що найбільше в світі хоче війни,
Вальдаса Адамкуса -- Президента Литви.
Подивимся як закричить український народ “Ура!”
Як прийде і наша черга і пора
Коли прийме посаду гауляйтера західних областей
Управителем пристосуванців усіляких мастей
І коли “I will be back!” зарявкає як тигер
Сьогоднішній керівник Каліфорнії, Арнольд Шварцнеггер.
Привезли до Києва разом з іншим іноземним лахміттям
Одного з головних виконавців найстрашніших вбивств
Ще молодого двадцять першого століття.
Тисне Ющенкові руку і на натовп Колин Пауел позирає,
А народ український йому радісно оранжевими стрічками махає:
“Бач, мовляв, і нас Америка поважає!”
Кого так щиро вітаєте, люди?
Вояку Змія Горинича і облуду.
З пащі пекельним вогнем наплювавши,
Панцерними лапами в чужу землю прорвавшись,
Його одношийне багатоголов’я,
Щоб не затраскатися невинною кров’ю,
Позатикавши серветки за комірами,
Разом з такими ж як і він дружками
На перше зжерли пів-Югославії, на друге три-чверті Іраку,
А на десерт -- вами закусять, небораки.
Замашки в них ненажерливі
І апетит невтримний
Тому їздять і наставляють лакеїв-президентиків
По новоспечених країнах.
Невже ми нічого не вивчили з уроків розірваної Югославії?
Невже нікого не турбують НАТО-вські бази
В Латвії, Литві, Естонії, Польщі, Румунії, Чехії, Словенії, Угорщині, Словакії...
і на Чорноморських берегах Болгарії?
Чи як качають газ чи нафту з Каспію і Казахстану?
Або укладають двосторонні угоди з безпеки між НАТО і Азербайджаном?
Чи як встановили американські військові авіабази в Узбекистані і Киргизстані?
Або муштрують грузинських солдат офіцери Британії і Америкистану?
Міцно непроривне кільце формують і стискають
І до кінцевої мети за відшліфованими планами наступають;
Де можна, делікатно, ринковими цяцьками,
А де не вийде, напряму, літаками, танками і ракетними тацьками
Від Прибалтики до Ірану і Північної Кореї –
Як позбутися тої імперіалістичної гонореї?
Пишуть: “З великої президентської оказії
Приїхали в Україну
представники шістдесяти чотирьох країн Америки, Європи і Азії.”
А точніше цю новину зобразити:
Злетілись коршуни на наші руки, голови й майно щелепи погострити,
Під дружний гавкіт натренованих собак
І в супроводі субсидованих зівак.
Наші ліс, землю і води,
І огризки колись потужних заводів
Хочуть на запчасті розібрати,
Бо коли глобальна економіка клигає і чахне перед тим як вмирати,
Треба з новознайдених ресурсів і найдешевшої в світі робочої сили
Майструвати напів-дохлому капіталізмові для підтримки дихання, брили.
Треба з Карпатського лісу стругать табуретки японцям,
А на заміну, діставать валютні папірці
новоукраїнським панам, та їхнім синкам і доцям.
Треба шахти, як в Словакії і Сербії, позакривати
Бо якому капіталістові потрібні такої непрогресивної технології затрати?
Побавитись в розвиток, а тоді на замок існуючі підпрємства,
Як вже показали приклади Чехії, Болгарії і батьківщини того ж таки Валенси.
Наші луки, поля і левади
То довгожданна, колись недосяжна, принада
Для багатеньких вуйків з Англії, Голандії і Канади.
Будуть нас навчати як землю розвивати
Під забудову
Перше нам і собі,
А потім, як і в них самих вдома,
Всіма будівельними силами стараться
Понаставляти незліченних вуликів для негрів, мусульман і китайців.
Бо як за планом супер-магнатів і світових стратегів прослідити:
Треба їм етнічний склад і дух усякого народу в штучному многоголоссі розчинити.
Напередодні велюром вистлали вулиці Східної Європи,
Щоби було капіталістам легше їздити по бізнесу і на урльопи.
Кажуть, у Вірменії дозріли абрикоси –
І там вже нової “революції” зійшли роси.
Як розказував один спостерігач за виборами і подіями на Майдані**
Лише десять років тому вірмени чесно признавали,
Що найсолодші абрикоси ростуть не в них, а в Азербайджані.
Поскільки така фруктова новина може дати міжнаціональному тертю основу
Спостерігач запропонував перейменувати вірменську “революцію” в хурьмову.
Я не проти такої назви
Для імпортованої зарази
У Вірменії, Україні чи Казахстані
Як її не зови,
Та лиш хурьмове ім’я
І терпкий смак до неї пристане.
Підсумувавши, на сьогоднішній день така в сільському господарстві картина:
Що вирощують
вірменські абрикоси
киргизькі маки
казахські тюльпани
і грузинські троянди
На тому самому гною
Що й українські апельсини.
Чехія, Румунія, Сербія, Герцеговина.....
Цілий міркуючий Захід дивується на такого щедрого врожаю картину
І на підозріло спонтанний підйом стількох “революцій”,
І давно вже скептично ставиться до подібних, як і своїх, інагурацій.
Хто читає – той бачить, хто мислить – той чує:
Не сходять всі фрукти і квіти однаково і одночасно на кожному полі.
Прокиньмося, люди, протрімо очі
Читаймо, міркуймо, обговорюймо до півночі
Не можна так себе дати приспати
І ворогам з патрохами всю землю віддати
Не можна такими сліпими жити
Не можна так дати себе обдурити.
23 січня 2005 року
Значення окремих слів:
21-23 січня 2005 року
При использовании этого материала ссылка на Лефт.ру обязательна